Тимошенко, Юрій. Історичні студії фізичної культури в УРСР у середині ХХ ст. / Юрій Тимошенко // Київська старовина : Науковий історико-філологічний журнал. - 2009. - № 5/6. - С. 120-141. - В ОБЛ. БИБЛИОТЕКЕ
Физическая культура и спорт Україна Украина УРСР УССР Кл.слова (ненормовані): внутренняя политика -- внутрішня політика -- история спорта -- історія спорту -- спорт как социальный институт -- спорт як соціальний інститут -- спортивна політика -- спортивная политика -- спортивні кадри -- спортивные кадры Анотація: Проаналізувавши фізкультурно-спортивний простір Україниської РСР другої половини 1940-х рр., можно говорити про його забюрократизованість, заідеологізованість, відсутність ініціативи; в ньому простежуються ознаки мілітарної парадигми. Його кінцевою ме тою виступає підготовка слухняного, бездумного, несамостійно мислячого індивіда. Радянська влада сприймала фізичну культуру та спорт насамперед як елемент політичної доктрини; як засіб максимально повно зайняти вільний час людей, аби вони якомога менш е залишалися поза державним опікуванням. Звідси акцент на масовість цього руху, але на шкоду якості. Фізична культура розвивалася за ініціативою та коштом самих фізкультурників. Держава ангажувала себе у фізкультурно-спортивний простір майже винятково через демагогічні заклики та гасла. Результати діяльності потужної економічної машини тоталітарної системи практично не присутні в спорті. Проте турбота і підтримка поширюються тільки на період спортивної активності спортсменів. Радянська тоталітарна держава свідомо експлуатувала людський ентузіазм, зокрема у фізкультурно-спортивній сфері, нічого не даючи натомість. |